Я Ірина, і моє царство — це кухня. Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя вірна помічниця — мультиварка.
Сусідки тільки ойкають: «Ой, знову ти з нею возишся. У нас же є газова плита, духовка…» А я лише легенько сміюся. Тим часом як вони драють листи і стежать, щоб суп не втік, я встигаю і борщу наваристого зварганити, і плову розсипчастого, і чізкейка ніжнішого за хмарку.
Моя магія проста: як тільки прокинуся закинула в чашу м'ясо з овочами, натиснула «Гасіння» — і до обіду можна повільно снідати, наводити лад у шафах чи доглядати квіти. Надвечір чоловік, втягуючи повітря, іде на кухню: «І знову ти щось чаклуєш»
А я подаю на стіл соковиті тюфтельки в соусі. Мультиварка ледь чутно пікає, піднімається парунок — і в цьому є своє, домашнє диво. Ніхто не не здогадується, що тут ані шматочка пригорілого, а час витрачається тільки на те, щоб гарно розкласти їжу.
Добра господиня — це не та, хто цілі дні біля плити. А та, хто смачно нагодувала всю родину і помила після себе всього лиш одну чашу. І я мені це надзвичайно подобається. |
匿名
发表于